середа, 21 жовтня 2015 р.

Дотерпимо

Давно не писала про війну. Не тому, що вона закінчилася. Не тому, що мої погляди на путіноїдів, донецько-лугандонів і намкришів змінилися. Ні.
Просто набралася терпіння, щоб чекати. Це наша ментальна риса - чекати і терпіти. Не завжди позитивна, не завжди себе виправдовує. На жаль.
Якби ми були такі, як нас описує вата, - кровожерливі бандерівці, то давно б вже все закінчилося і назавжди. Але ми чекаємо. Пам'ятаєте слова гімну: згинуть наші вороженьки, як роса на сонці? Ви ще десь бачили таке відношення до "вороженьків"? 
Росіяни лізуть в Сирію, але не розуміють, що то не Україна. І сирійці - то не "кровожерливі бандерівці", які моляться за мир, захищають свою землю, але на чужу не лізуть. 
Сирійці - інші, вони чекати не будуть. Вони просто зроблять Росії 11 вересня. І кого тоді буде звинувачувати тупа вата? Шкода нормальних людей.

Та розкажу свою "ватну" історію. Однокласниця моєї сестри не приїздила до старенької матері два роки з Пітера, бо боялася бандерівців (вона сама прожила з нами пліч-о-пліч двадцять років). У цьому році мати дуже захворіла, і донька мусила приїхати. Вчора прийшла до мене на роботу на каву. Я стала розпитувати, як їй тут, чи не страшно. Вона сміється, каже, яка ж дурна була і вірила пропаганді по телевізору. Питаю: що ж тебе найбільше налякало? Каже: бачила по телевізору, як в українських школах ще з початкових класів навчають дітей вбивати росіян. Начебто кожний урок починається скандуванням "убей русского".  
Дурня та й годі. Але якщо нормальна людина, яка народилась і виросла на Західній Україні, так реагує на пропаганду, то що про російську вату десь із  глибинки можна говорити?
Дуже гірко від цього всього. Але вірю, що чекати вже недовго залишилося - ну повинні ж у людей проявитися хоч якісь ознаки розуму, логіки, здорового глузду?
А ще я на день народження загадала собі подарунок - щоб настав мир. Відчуваю, що так і буде. Досі інтуїція мене не підводила. То ж ще трошки. Ще менше місяця. Дотерпимо.




16 коментарів :

  1. Господи, Таня, как ужасно все это, ужасно осознавать, что происходит совсем близко, что так мучаются люди, что погибают, что кто-то (многие) верят в легенды, злые и фальшивые. Всей душой надеюсь, что твое (и миллионов других) желание скоро сбудется

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ужасно настолько, что не хватает слов, чтобы передать((((( спасибо за пожелания! мир обязательно наступит!

      Видалити
  2. Дотерплю... Сколько боли в этих словах. И я все жду, когда же у вас наконец наступит мир. Танюша, подбираю слова, а они не подбираются. Я с тобой, очень часто о тебе думаю. И все время тебя хочется спросить, как ты и твоя семья там? Пусть наступит поскорей мир на твоей земле!!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ты очень тонко меня чувствуешь. Спасибо, Кая! Боль не проходит. Не могу есть, пить, писать, читать. Ничего уже не могу

      Видалити
  3. Таня, у нас у всех одна мечта и одинаковое загадывание, и оно обязательно сбудется.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Обязательно сбудется, но ... силы уже на исходе

      Видалити
  4. Читаю і плачу... але ми дотерпимо

    Олена

    ВідповістиВидалити
  5. Так хочеться (просто до болю), щоб наші хлопці повернулися до родин своїх...
    І щоб в руках своїх вони тримали КВІТИ, а не зброю! 

    Пратрымаемся. Веру. Так і будзе.

    ВідповістиВидалити
  6. Так, Танюша, читаю і очі мокрі..Та і сльози наші,вже два роки не висихають !! Як це страшно і боляче, скільки молодих хлопців загинуло, скільки сімей залишилося без батьків, чоловіків, синів, дідів !!!..Але,протримаємося,дотерпимо!!!..Тільки віра в Бога і найкраще тримає нас!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ми втримаємося, бо ми разом, бо ми сильні, і хай згинуть наші вороженьки, навік згинуть!

      Видалити