середа, 19 квітня 2017 р.

Чомусь

Повітря дихає весняним легким смутком
І ніжним помахом розчісує думки,
А потім кидає непосидючим жмутком...
Знову неспокій, знову стоптані кутки.

Чому весною так болять утрати?
Тому що навкруги кипить життя?
Чому так гірко знову плаче мати?
Господь же мав прийняти каяття?

Чому буття таке несправедливе
До святих грішників - заплаканих матусь,
А щастя зустрічі оманливе й зрадливе.
Чому ятрить так серденько?.. Чомусь...